Христове Воскресіння, як історичний факт, сталося на перший по суботі день, тобто у неділю. Тому християни почали святкувати цей день – неділю. Для євреїв часів Ісуса число 8 (вісім) символізувало настання нових месіанських часів. Тому часто неділю у старохристиянських текстах називали і восьмим днем тижня, тобто месіанським. Великдень – Світлий празник Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – є найстаршим і найбільшим християнським святом. На Великдень Христова Церква прославляє найголовніший історичний факт – Вокресіння Христове. Христове Воскресіння є фундаментом християнської віри, без Христового Воскресіння ані християнська проповідь немає жодного сенсу, ані християнська віра немає жодного смислу.
Народні назви цього християнського свята дуже різні: українська - Великдень (великий день), Lieldienas – Найвищий день (латиська), Velykos – Великий (литовська) – тобто Великий день; Wielkanoc (пол.), Veľká noc (словацька), Velikanoč (словенська), Velikonoc (чес.) – тобто Велика ніч; Ускрс (серб.), Uskrs (хорв.) – Воскресіння; Πάσχα (грец.), Pasg (валійська), Pasen (голанд.), Påske (данська), Pascua (галісійська), Pasqua (італ.) – тобто Паска. А от точне походження англійського –Easter, німецького – Ostern, хорватського – Vazam – невідоме і спірне.
На Великдень священик освячує великий круглий хліб – Артос. Що це таке?
Це дійство проходить у кінці Пасхальної літургії перед Царським Вратами або перед іконою Спасителя, що знаходиться в іконостосі. Слово «артос» перекладається з грецької як «квасний хліб». Інша його назва – «просфора всеціла».
Артос освячують перед закінченням пасхальної літургії і протягом усього Великоднього тижня він займає в храмі саме видне місце, поруч з іконою Господа. В суботу Світлої седмиці (тижня) читається молитва на роздроблення артоса, який розділяють та роздають в кінці літургії народу.
Чому прийнято фарбувати яйця та писати писанки?
Традиція фарбувати яйця дійшла до наших днів з давніх часів. І пов’язано це з ім’ям рівноапостольної Марії Магдалини, яка залишалася на Голгофській горі біля Хреста, коли розіп’яли Ісуса Христа. Після Вознесіння Господа на небо Марія Магдалина проповідувала в Римі. Згідно передання, вона прийшла в палац до імператора Тиверія і розповіла про Господа Ісуса Христа, Його вчення і про Його Воскресіння.
Імператор не повірив у чудо воскресіння і сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червоного кольору.
Отже, і ми фарбуємо яйця або пишемо писанки, у знак нашої віри, що Христос воскрес! Бо, як сказав апостол Павло: “Якщо Христос не воскрес, то і віра наша марна”. Хоча писанки розпочали робити ще у язичницьку, дохристиянську добу, з приходом Християнства вони набули нового значення, з’явилися нові символи. Великодні писанки стали символом Воскресіння Христового.
У нас фарбовані яйця розділяють на крашанки, крапанки, мальованки, дряпанки (шкрябанки), та писанки.
Крашанка - яйце пофарбоване в один колір (червоний, жовтий синій, зелений, золотавий…)
Крапанка - на поверхню яйця наносять крапочки воску (капають), а після того занурують його у фарбу. Коли поверхня яйця висохне, знову капають воском і занурюють яйце у темнішу фарбу.
Мальованка - яйце, розмальоване гуашшю, акварельними або навіть масляними фарбами з допомогою пензлика.
Дряпанка (шкрябанка) – на поверхні яйця, пофарбованого в темний колір, голкою або іншим гострим предметом видряпується візерунок, орнамент.
Писанка - яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим розписом, з допомогою воску та барвників.
Деякі українські звичаї на Великдень.
Український звичай Великоднього сніданку символізує собою багатство Небесного столу в Домі Отця. За старим українським звичаєм, коли родина зібралася на Великодній сніданок, найстарший член родини ділиться з усіма присутніми свяченим яйцем – символом нового життя в Христі, бажаючи кожному зокрема різних Божих благословень.
У візантійсько-українському обряді Великодні Богослужіння розпочинаються обходом довкола церкви у супроводі дзвонів – цей обхід символізує жінок мироносиць, які зранку прийшли до Божого Гробу.
Цьогоріч українці масово фарбують яйця у національні кольори підтверджуючи своє прагнення жити в одній, сильній та незалежній Україні.
Де вперше святкували Пасху?
Але фараон – правитель не хотів їх відпускати і лише посилив пригнічення. На знак того, що це воля Божа, Господь напустив на Єгипет десять кар. Господь наказав Мойсеєві, щоб євреї закололи молодих ягнят і двері своїх будинків обмазали їх кров’ю. Вночі Ангел Господній пройшов повз окроплених кров’ю ягняти єврейських будинків, а всіх єгипетських первістків вразив смертю. Тільки після цього фараон погодився відпустити Мойсея і єврейський народ поза межі Єгипту.
З тих пір кожен рік євреї святкують Пасху, куштуючи м’ясо молодого ягняти з травами і гірким соусом, в спогад позбавлення від єгипетського рабства. Але це була Старозавітна Пасха. Що ж стосується того, де вперше святкували Пасху у Новому Завіті, то в I столітті по Р.Х. дата святкування християнської Пасхи нікого не хвилювала, бо для християн того періоду кожний недільний день був Пасхою.
Зараз питання типу: “Що ти робиш в неділю?” звучить як щось само собою зрозуміле. Але, якщо ми б якось раптом потрапили в I століття – нас би просто не зрозуміли навіть самі християни. Тому що не було дня з такою назвою, а був факт Воскресіння, про який щотижня, “у перший день” згадували його очевидці. А місцем святкування Пасхи для перших християн був Єрусалим, де утворилася громада, звідки і пішла Блага звістка про Воскреслого Ісуса Христа по всій землі.
Коли ж потрібно святкувати?
Різниця між григоріанським і юліанським календарем спричиняє також різницю між відзначанням Великодня.
За григоріанським календарем дата Великодня припадає між 22 березня і 25 квітня, відповідно за юліанським від 4 квітня до 8 травня. VІ Вселенський собор 691 року розтягнув святкування Великодня на цілий Світлий тиждень.
Цього року святкування Великодня у всіх християн світу припало на один день.
Коли розпочинаються Великодні богослужіння?
Стародревнім християнським звичаєм є також розпочинати Велекодні богослужіння опівночі.
Благодатний Вогонь – що його багато хто рекламує, як надприродне чудо, є звичайним обрядом, для якого Православна Церква в Єрусалимі має окремий чин – Чин Благодатного вогню. Цей Чин має своє походження зі старохристиянських часів, коли літургійні відправи Великодня тісно пов'язувались зі символом вогню, як символом Світла – Христа, який просвічує вірних.
Латинська Церква зберегла також подібний звичай. Перед Великодними чуванням християни римського обряду посвячують вогонь, який потім вноситься у формі палаючої свічі в церкву з окликом: «Світло Христове». Сама запалена свіча символізує Христа, який розганяє морок гріха, символізує також вогняний стовп, який провадив Ізраїля через пустелю, а також світильник, з яким Церква спішить на зустріч Своєму Обручнику – Христові.
На Великдень у старохристиянські часи оглашенні приймали Таїнства християнської ініціації – Св. Хрещення, Св. Миропомазання і Пресвяту Євхаристію. Новоохрищені цілий світлий тиждень зодягалися у білі одежі – символ нової чистоти, яку їм дарував Христос.
В багатьох європейських народів зберігся звичай уночі з Великої Суботи на Великдень палити великі вогнища на знак того, що Христос переміг темряву поганства.
Немає коментарів:
Дописати коментар